День знань чи День марнославства?

В останні роки у Києві спостерігається тренд на відмову від традиційних лінійок та урочистих промов можновладців перед школярами в перший учбовий день. На моє глибоке переконання, подібні заходи є справжнім етичним злочином. А як ще назвати процес, коли в перший після канікул день діти вишукуються у лінійки і під сонцем чи дощем вимушено слухають пафосні та одночасно порожні промови дорослих? Причому зазвичай сенс таких виступів зводиться до того, які ці дорослі хороші, мудрі і скільки всього зробили для країни, міста, вулиці, школи і для кожної конкретної дитини. Таким чином, День знань перетворюється на День марнославства.

На початку цього року Київрада прийняла рішення, яке має на законодавчому рівні покласти край цій традиції. В документі чорним по білому написано про заборону політичної агітації та просування персонального політичного брендінгу в будь-якій формі на території шкіл. Водночас персональна відповідальність за виконанні цього рішення відтепер лежить на керівниках учбових закладів. Відповідно, будь-яка агітація серед школярів, наявність портретів політиків у школах, подарунки з логотипами політичних партій є поза законом, і за його порушення має нести відповідальність конкретна людина.

Переконаний, перше вересня може і має бути святом – святом знань, святом дітлахів, які радіють зустрічі один з одним після канікул, святом зустрічі із вчителями, врешті-решт. Непоганою ідеєю було б спитати самих школярів – як саме вони хотіли б відзначати цей день. А от що нам точно не варто робити – так це нав’язувати молодому поколінню традиції родом з минулого, від якого ми намагаємося відкараскатися вже майже третє десятиріччя поспіль.

ПОДЕЛИТЬСЯ